Кодымский Хлебзавод

13.07.2012

http://www.youtube.com/watch?v=C1j2ohaqKuU

Там, де рейдери пройшли, трава вже не росте 15.12.2011, Газета "Голос України" У районному центрі — місті Кодима — на зупинці «Заводська» автобуси й маршрутки сьогодні не затримуються — мчать далі. Пасажирів, що бажають вийти тут, просто немає. А відсутні вони тому, що існуючий раніше промисловий вузол, до складу якого входили хлібокомбінат, завод з виробництва соків, ковбасний цех, пересувна механізована колона, райсільгосптехніка, райхімія, припинив своє існування. Люди в пошу��ах роботи подалися на заробітки — хто в сусідні Вінницьку область і Молдову, хто переїхав до Одеси. Не працює колишній завод залізобетонних виробів, от-от зупиниться Писарівський завод з виробництва спирту. На місці хлібозаводу, що раніше входив до Кодимської райспоживспілки, сьогодні купи битої цегли, гуляє вітер, і здається, що тут — епіцентр природного катаклізму, який бушував зовсім недавно. Споживчій кооперації району — 140 років. А місцевий хлібокомбінат був її гордістю. Побудували його в 1969 році, а після реконструкції, проведеної в 1984-му, підприємство випікало 26 тонн хлібобулочної продукції, яку відправляли в 26 населених пунктів району, а також до Вінниці, Києва, Тирасполя, Кишинева, Одеси. Близько 200 чоловік працювали на випічці хліба, а хлібокомбінат вважався основним бюджетоутворюючим підприємством району. А на кодимські ковбасні вироби місцевого цеху «полювали» гурмани з Москви та Києва. Почалася потужна рейдерська атака на райспоживспілку, що триває досі, першою жертвою стало підприємство харчової промисловості. Схема його знищення особливою оригінальністю і новизною не відрізнялася. У жовтні—грудні 2001 року в колективному підприємстві «Хлібокомбінат Кодимської райспоживспілки» виникла мізерна податкова заборгованість. У зв’язку з цим Балтська міжрайонна державна податкова інспекція вручила керівникові підприємства (воно перебувало в податковій заставі) першу і другу вимоги на відповідну суму заборгованості. Хлібокомбінат ці незначні борги погасити тоді не зміг — час був такий, з економічної точки зору — найтяжчий. У березні 2003 року Балтська МДПІ ухвалює рішення щодо стягнення коштів і продажу інших активів платника податків у рахунок погашення боргу. За позовом прокурора Кодимського району господарський суд Одеської області виніс рішення в липні 2005 року про те, що хлібокомбінат зобов’язаний був виплатити державі 13,7 тисячі гривень. А потім, у квітні 2010 року, Балтська МДПІ уклала договір з експертною фірмою з Вінницької області про оцінку вартості майна хлібокомбінату. Цікава, а деякі юристи вважають, що злочинна, сама оцінка майнового комплексу підприємства — земельну ділянку площею 1,3 гектара з виробничими приміщеннями площею 2763 квадратні метри й усім технологічним устаткуванням було оцінено в 243,7 тис. грн. За ринковими оцінками, сума майна й земельної ділянки — 3 мільйони гривень. У провінційній вінницькій газеті «Семья-инфо» було опубліковано повідомлення про продаж з аукціону майна хлібокомбінату в Кодимі, і 17 травня аукціон відбувся. Заставне майно у вигляді цілісного майнового комплексу було продано на аукціоні підприємцеві А. Білоусу за 201,7 тисячі гривень (при балансовій вартості активів підприємства 838,4 тис. грн.). Покупцем, до речі, виявився підприємець, що є близьким родичем керівника районної податкової інспекції. Ну а далі знищення хлібокомбінату почалося просто фантастичними темпами. Новий власник підприємства змушений був за рішенням суду розплатитися майном хлібокомбінату з чотирма кредиторами. Ті буквально за лічені тижні демонтували хлібопечі, лінії з виробництва соків і ковбаси. Цілодобово вивозили цеглу, металеві конструкції, дерев’яні перекриття. Одного металу вивезли кілька сотень тонн. Останньою завалилася тридцятиметрова цегельна труба. Усе. Так було поставлено крапку в 50-літній історії Кодимського хлібокомбінату. Сьогодні до райцентру хліб, борошно, пиріжки, печиво, макарони везуть за 250 кілометрів з обласного центру та з Вінницької області. Така зовнішня, скажімо так, пунктирна схема знищення підприємства. Вона не відображає тих глибинних процесів з розгарбування і присвоєння власності, що розгорнулися в колись процвітаючому, а сьогодні депресивному Кодимському районі. Але повернімося до хлібозаводу. Правління Кодимської райспоживспілки і його голова Юрій Панченко вживали заходів з порятунку підприємства. В 2010 році їм, нарешті, вдалося знайти інвестора, що погодився не тільки погасити податкову заборгованість, а й зобов’язався провести реконструкцію хлібозаводу, а головне — гарантував відновити його роботу. Як тільки правління райспоживспілки почало переговори з потенційним інвестором, так одразу активізувалася діяльність тих, хто мріяв роздобути у власність прибуткове підприємство. На диво, серед тих, хто активізував діяльність із знищення заводу, виявилися представники місцевої влади. Про неї розповімо трохи пізніше. Сесія Кодимської міської ради в червні нинішнього року приймає у��ікальне рішення про скасування права власності райспоживспілки на майно у вигляді будинків і будов у місті Кодима. Депутати відмовилися брати до уваги статтю 10 Закону України «Про споживчу кооперацію», де йдеться, що власність споживчої кооперації є недоторканною, перебуває під захистом держави й охороняється законом нарівні з іншими формами власності. Ініціатива при розгляді цього питання йшла від міського голови Володимира Склярука, у недавньому минулому місцевого підприємця. Цього рішення на порядку денному сесії не було й попередньо на засіданнях комісій воно не обговорювалося. Тож чому в полі зору рейдерів опинився хлібокомбінат? Відповідно до статуту Кодимської райспоживспілки, хлібокомбінат є юридичною особою, має відособлене майно, самостійний баланс, діє на принципах повного госпрозрахунку. Підприємство несе відповідальність по своїх зобов’язаннях у межах коштів, придбаних у процесі господарської діяльності. Правління Кодимської райспоживспілки є вищим органом керування хлібокомбінатом, але не відповідає по його зобов’язаннях. Майно хлібокомбінату складається з основних коштів, переданих райспоживспілкою в оперативне керування підприємству. Тобто: власного майна комбінат з випічки хліба не має. Аксіома — його не можна було виставляти на аукціон з продажу. Прокурор Кодимського району — радник юстиції Сергій Поченюк — вніс протест на рішення сесії міської ради, що з порушенням чинного законодавства прийняла рішення про зміну права власності на майно, яке належить кооператорам. То як бути, як діяти? Адже заборгованість податкова існує? Відповідь одна — діяти за законом. Є встановлена законом процедура банкрутства, по ній і треба було робити всі кроки зі стягнення податкового боргу. Далі — більше. 5 серпня 2011 року на розгляд виконавчого комітету Кодимської міської ради виноситься ще одне рішення: про дачу згоди на визнання права власності й прийняття на баланс міської ради майна комунальної власності територіальної громади, магазинів міста Кодими. Голова Кодимської райдержадміністрації Святослав Огінський чудово знає всі аспекти боротьби зі знищення в районі підприємств райспоживспілки. Як розповів «Голосу України» юрист союзу кооператорів Владислав Панченко, 11 листопада керівник району запросив на бесіду голову правління райспоживспілки. Він запропонував йому відмовитися від судових позовів, за допомогою яких 504 пайовики борються за свою власність. Несподіванкою були його слова про те, що кооператори повинні передати Кодимській міськраді три торговельні об’єкти в райцентрі, а голові правління взяти на себе відповідальність і особисто підписати тимчасову добровільну угоду з міськрадою про плату за фактично використовувану земельну ділянку під усіма торговельними об’єктами та об’єктами громадського харчування райспоживспілки в місті Кодима. Як оцінити це? Як погрозу пайовикам райспоживспілки, щоб ті заспокоїлися? Чи нагадуванням про те, що кооператорів очікують неприємності? Райспоживспілка в Кодимському районі на сьогодні є одним із найстабільніших працюючих підприємств. Вона представлена 14-ма торгово-промисловими підприємствами, до складу яких входять 22 магазини, а також 13 госпрозрахункових підприємств, що об’єднують 16 підприємств громадського харчування на всій території району в кожному його населеному пункті. Ось довідка з офіційного документа — в 2010 році підприємствами райспоживспілки перераховано в бюджет і позабюджетні фонди 669 тис. грн., за 9 місяців нинішнього року — 447 тис. грн. То хто зацікавлений у тому, щоб організація, яка стабільно працює, розвалилася й була оголошена банкрутом? Нещодавно прокуратура Кодимського району провела перевірку дотримання земельного законодавства підприємствами місцевої райспоживспілки. Порушень законодавства виявлено не було. Але досі правовстановлюючих документів на земельні ділянки площею 4,4343 га в райспоживспілки немає. Чому? Це тема особливої розмови. Ще 10 років тому Кодимська райспоживспілка надіслала повний пакет документів до одеської філії Інституту землевпорядкування для виготовлення державного акта на право користування земельними ділянками, на яких розміщені об’єкти кооперації. З 2001 року йде інтенсивне листування на одержання правовстановлюючих земельних документів між Кодимою та Одесою. Кінця і краю їй досі не видно, а тим часом над райспоживспілкою знову згущаються хмари — цього разу через нібито можливу заборгованість з оплати за користув��ння земельними ділянками. 504 пайовики Кодимської райспоживспілки впевнені, що відносно майна, належного їм на правах пайової власності, чиниться рейдерська атака. Такої думки дотримуються і працівники сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» і сільгоспфірми «Грейнагро». Про це ми розповімо в наступних публікаціях з Кодимського району. Усі вони передусім для того, щоб захистити свої права, звертаються до голови Кодимського району Святослава Вікторовича Огінского. Він — уродженець тутешніх місць, і його трудова біографія пройшла на очах у земляків. Був головою колгоспу, двічі обирався головою районної ради, двічі призначався на посаду голови райдержадміністрації. Здавалося б, при такому досвіді роботи справи в районі повинні йти винятково по зростаючій. Сьогодні Кодимський район — не в числі лідерів Одеської області. Ось кілька прикладів: райцентр досі не газифіковано, городяни досі опалюють п’ятиповерхові будинки пічками-буржуйками. На межі техногенної катастрофи — очисні споруди й водогінна мережа. І в такій непростій економічній ситуації більш ніж дивний вигляд має позиція місцевої влади, що спостерігає, як на очах всього району знищується райспоживкооперація, якій виповнилося 140 років. В інтерв’ю місцевій газеті голова райдержадміністрації Святослав Огінський сказав про стиль своєї роботи: «Ми не творимо чудес, ми працюємо!». Якщо назвати знищення хлібокомбінату, ПМК, райсільгосптехніки, заводу залізобетонних виробів словом «робота», то що тоді в розумінні районних чиновників має називатися чудесами? Фото автора. В’ячеслав ВОРОНКОВ