Закон об адвокатуре противоречит Конституции Украины

23.08.2013

Июль 2012 года стал знаменательным в жизни адвокатуры в целом и для каждого адвоката в отдельности. 5 июля Президентом Украины был подписан новый закон «Об адвокатуре и адвокатской деятельности», который существенно изменил правила получения статуса адвоката, основные формы и виды адвокатской деятельности, в частности ввел такое понятие как адвокатское самоуправление.

С момента вступления его в силу социальные сети пестрели заголовками о его незаконности. Только ленивый не писал об обязательности вступления в Национальную адвокатскую ассоциацию, съезды и советы адвокатов в регионах. Однако, весь шум так и остался на словах, никаких действенных шагов предпринято не было.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Пробелы в уголовном процессе

А закон тем временем продолжает действовать. Напомним, что оговоренным законом очень детально регламентирован порядок создания и функционирования адвокатских объединений, в то время как согласно Закону Украины «Об общественных объединениях» порядок их создания и деятельности предусматривается уставными документами и обязателен лишь для конкретной организации. Под сферу законодательного регулирования такие положения не подпадают.

Следует отметить, что положения обсуждаемого закона содержат нормы, которые напрямую противоречат Конституции Украины, в частности ст. 36, где сказано, что никто не может быть принужден ко вступлению в какие-либо общественные организации.

Вместе с тем, анализ ст. 45 и 58 раздела VII Закона «Об адвокатуре и адвокатской деятельности» приводит к противоположным выводам. Все адвокаты по факту уже входят в Национальную адвокатскую ассоциацию, независимо от их согласия и желания. А вот как выйти из этой «добровольной» организации законом не предусмотрено.

Альтернатив в отношении финансового участия в функционировании целого бюрократического аппарата адвокатов также не усматривается.

Однако, любой нормативный акт, противоречащий Конституции Украины, не имеет права на существование. В связи с чем, общественная организация «Верховенство права» обратилась с заявлением к лидерам оппозиционных партий с просьбой обратиться в Конституционный суд Украины с конституционным представлением о признании статей 45 и 58 раздела VII Закона Украины «Об адвокатуре и адвокатской деятельности» неконституционным.

Ниже приводим текст заявления

Голові Партії Українського демократичного альянсу за реформи «Удар»
Народному депутату України
Кличко Віталію Володимировичу
01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 32-а

Голові фракції ВО «Батьківщина»
Народному депутату України
Яценюку Арсенію Петровичу
04080, м. Київ – 080, вул. Туровська, 13

Голові партії ВО «Свобода»
Народному депутату України
Тягнибок Олегу Ярославовичу
01025, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 59в

Шановні
Віталій Володимирович, Арсеній Петрович та Олег Ярославович!

5 липня 2012 року Верховною радою України прийнято Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» № 5076-VI, яким суттєво змінено організаційно-правові засади здійснення адвокатської діяльності порівняно із попереднім ЗУ «Про адвокатуру». Запроваджено нові форми діяльності адвокатів, які, на погляд Громадської організації, суперечать внутрішньому законодавству України, зокрема Конституції України і законам, та міжнародним документам.
Згідно п. 11 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються засади утворення та діяльності об’єднань громадян.
Законом України „Про громадські об’єднання” у ст. 11 встановлено, що порядок набуття і припинення членства в громадських об’єднаннях визначаються статутними документами.
За своєю природою адвокатура України є недержавним інститутом, тобто добровільним професійним об’єднанням громадян, що в силу ЗУ «Про громадські об’єднання» виключає можливість докладного регулювання питань його організації та функціонування на законодавчому рівні.
Тому частина суспільних відносин, які врегульовані ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є такою, що не можна відносити до сфери законодавчого регулювання, оскільки вирішення переважної більшості питань організації та діяльності добровільних об’єднань громадян (включаючи адвокатські) має здійснюватися на основі норм, встановлених в їх статутах (положеннях). При цьому ці правила можуть бути обов’язковими лише для членів відповідних громадських організацій.
А тому вважаємо, що чимало положень цього закону (зокрема, розділу VІI), які визначають форми (систему) адвокатського самоврядування, порядок формування, склад та компетенцію органів адвокатського самоврядування, суперечать ст. 11 ЗУ «Про громадські об’єднання» та ст. 92 Конституції України.
Крім того, Законом № 5076-VI у ст. 45 встановлено, що Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об’єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.
З аналізу наведених положень вбачається фактичне примушування до вступу в адвокатські об’єднання, яке обумовлено обов’язковістю членства адвокатів у Національній асоціації адвокатів. Зокрема, передбачається автоматичне набуття членства у Національній палаті адвокатів України (ст. 45), запроваджуються обов’язкові членські внески адвокатів, які спрямовуються на фінансування діяльності органів адвокатського самоврядування (ст. 58).
Норми щодо обов’язкового вступу до органів адвокатського самоврядування не в повній мірі узгоджуються з чинним законодавством.
Так, обов’язкове членство всіх адвокатів у цій організації, на наш погляд, суперечить ст. 36 Конституції України. Конституцією гарантовано, що громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Аналогічні гарантії встановлені у статтях 1, 3, 5 ЗУ «Про громадські об’єднання».
Втім, ст. 45 Закону 5076-VI не обумовлено надання згоди адвокатами на вступ до Національної асоціації адвокатів, конференції, ради, з’їзди адвокатів, рівно як і на сплату щорічних внесків на фінансування органів адвокатського самоврядування. За таких обставин, можна дійти імовірного висновку про порушення Законом свободи та вільного вибору на об’єднання громадян.
Аналогічні вимоги щодо свободи вступу до об’єднань містять положення ст. 20 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 р., згідно якої ніхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоціації.
У ст.ст. 2, 3 чинної для України Конвенції про свободу асоціації та захист права на організацію № 87 від 9 липня 1948 р. передбачено, що працівники та роботодавці мають право створювати та вступати в організації без будь-якого дозволу з єдиною умовою підлягати статутам цих останніх, вільно обирати своїх представників, організовувати свій апарат і свою діяльність та формулювати свою програму дій. Державна влада утримується від будь-якого втручання, здатного обмежити це право або перешкодити його законному здійсненню.
Не зайвим буде послатися на практику Європейського суду з прав людини, який в своєму рішенні від 29 квітня 1999 р. у справі "Шассанью та інші проти Франції" визнав порушенням статті 11 Європейської конвенції з прав людини законодавче зобов’язання особи приєднатися до асоціації всупереч її бажанню. Судом встановлено в цій справі, що було допущено втручання у "негативне" право на вступ в асоціацію, тобто право не входити в об'єднання всупереч власній волі. Суд також визнав порушенням відсутність у членів асоціації жодного реального шансу для припинення їхнього членства в цій асоціації.
З аналізу перелічених доводів Громадська організація вважає, що ст. 45 та 58 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не відповідають ст. 36 Конституції України, ст.13. ЗУ «Про об’єднання громадян».
Згідно ст. 152 Конституції України закони визнаються незаконним повністю чи в окремих частинах, якщо вони не відповідають Конституції України. Такі закони втрачають чинність з дня ухвалення рішення судом.
Згідно ст. 13 Закону України «Про Конституційний суд України» до повноважень Конституційного суду України належить зокрема прийняття рішення щодо неконституційності нормативно-правових актів Верховної ради України з підстав невідповідності Конституції України. У ст.ст. 39, 41 ЗУ «Про конституційний суд України» врегульовано, що формою звернення до суду є зокрема конституційне подання із проханням визнання окремого закону (положень) неконституційним. Суб’єктами такого звернення є зокрема не менш як 45 народних депутатів.
У зв’язку з викладеним, керуючись ст. 21 ЗУ «Про громадські об’єднання»

ПРОСИМО:

На засіданні фракцій та партій, поставити на обговорення питання про можливість звернення до Конституційного суду України з конституційним поданням про визнання ст. 45 та 58 розділу VII Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» неконституційними, тобто такими, що не відповідають ст. 36 Конституції України.

З повагою,

Голова правління В.І. Семенов

Теги: Семенов Вадим , Верховенство права

Автор: Еремеева Владислава