Мізрах Ігор: Поняття, мета та завдання апеляційного провадження
25.05.2015
Процесуально-правовий інститут перегляду судових рішень в апеляційному порядку є важливою гарантією захисту прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб, інтересів держави, ефективним способом здійснення завдань, покладених на цивільне судочинство.
У зв'язку з цим суди апеляційної інстанції (на даний час судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується), наділені широкими повноваженнями щодо перевірки законності й обгрунтованості судових рішень, які не набрали законної сили, що дозволяє швидко усунути помилки, допущені судами першої інстанції.
Таким чином, під апеляційним провадженням слід розуміти перегляд вищестоящою судовою інстанцією відповідно до встановленої законом процедури судових рішень, які не набрали законної сили, з метою перевірки їх законності і обґрунтованості, виявлення порушень закону як суб'єктами права, так і судами першої інстанції та встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню порушень.
Право на апеляційне оскарження та строки такого оскарженняПраво на апеляційне оскарження - це право зацікавлених осіб на оскарження судових рішень, ухвал, судових наказів суду першої інстанції, яки не вступили в закону силу з метою перевірити їх на предмет законності та обґрунтованості.
Частиною першою ст. 292 ЦПК визначено, що право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково мають не тільки сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а й особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Водночас передбачено, що ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, зазначених у ч.2 ст. 293 ЦПК України.
Перелік питань, з яких ухвали суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду, є вичерпним, доповнення до якого вносяться виключно законами (наприклад, Законом № 2677-VI (2677-17) від 04.11.2010 року частину першу ст. 293 доповнено пунктом 24-1 про оскарження ухвали щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України).
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню в зазначеному порядку, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі ж подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (ч. 2 ст. 293 ЦПК).
Об'єктом апеляційного провадження не можуть бути судові рішення, якщо вони судом не ухвалювалися.
Органи та особи, які за законом мають право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси (ч. 2 ст. 3, статті 45, 46 ЦПК), але не брали участі в справі, мають право на апеляційне оскарження судових рішень, якщо таке право передбачено законом. Зокрема, згідно зі статтею 37 Закону України від 05 листопада 1991 р. № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" право апеляційного оскарження мають прокурор і заступник прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції, а прокурори прокуратур, старші прокурори управлінь і відділів - тільки у справах, у розгляді яких вони брали участь. Відповідно до пункту 10 статті 13 Закону від 23 грудня 1997 року № 776/97 -
ВР "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений має право на апеляційне оскарження судових рішень, ухвалених у справі за його зверненням.
У випадку процесуального правонаступництва право на апеляційне оскарження судових рішень у межах установлених статтею 294 ЦПК строків належить правонаступнику вибувшої сторони або третьої особи.
Рішення суду, в тому числі додаткове, заочне, може бути оскаржене як в цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення тощо.
Відповідно до статті 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подасться протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ці строки обчислюються за правилами статті 69 ЦПК про початок перебігу процесуальних строків, тобто з наступного дня після відповідної календарної дати та з дотриманням вимог частин третьої, шостої статті 70 ЦПК. Для ухвал, які постановляються не в судовому засіданні, зазначені строки обчислюються з дня їх постановления.
Джерело: mizrakhigor.wordpress.com
Автор: Мизрах Игорь Аркадьевич
