«АЗОВ»: в сім’ї не без виродків, чи приватна армія Авакова?

21.07.2016

У липні 2015-го року вітчизняний інфопростір сколихнула новина про збройну сутичку в Мукачеві на Закарпатті за участю «Правого сектора». Декілька днів правоохоронці проводили спецоперацію з виявлення і знешкодження озброєних бойовиків. Ще декілька тижнів питання існування неконтрольованих озброєних формувань активно обговорювали політики і громадськість. Здавалося б, усі коментатори тих подій, а також ідеологічні послідовники «ПС», дійшли до спільної думки: на території України права на насилля із застосуванням зброї не має ніхто, усі бажаючі постріляти можуть допомогти своїм побратимам на передовій. Хто прикривається статусом учасника АТО і стріляє на мирних вулицях – поза законом.
Однак згаданий прикрий інцидент все ж таки не став останнім. Фактично за рік після описан��х подій, 15 липня, близько 17:00 на автодорозі Пологи-Горіхів в Оріхівському районі Запорізької області невідомі вчинили бандитський напад на інкасаторську машину «Ощадбанку». Нападники застосували вогнепальну зброю – пістолети, автомати, кулемет і гранатомети. Як згодом з’ясувалось, на цей раз учасниками злочинного угрупування були члени полку «Азов». Знову під ширмою АТО, знову у мирних містах і зі зброєю.
В ході брифінгу голова СБУ В.Грицак повідомив, що один з підозрюваних отримав громадянство України лише нещодавно. До цього він був громадянином Росії. Другий все ще є громадянином Росії. Третій, який загинув при затриманні, був латвійцем.
Як з'ясувалося, убитий - 27-річний боєць батальйону «Азов» Юрій Вишневецький (псевдонім «Слов'янин»). Цікаво, що Вишневецький раніше проживав в Латвії та професійно займався вільною боротьбою, свого часу був навіть чемпіоном країни. Згодом перекваліфікувався на бої без правил.
Тут доречно зробити маленьку ремарку: якщо врахувати «бойовий шлях» «Слов’янина», то й його латвійське громадянство стає сумнівним, зважаючи на проросійські погляди. Адже відомо, що Латвія – країна з найбільш чисельною російською меншиною далеко не пролатвійських поглядів. Агресивне татуювання теж чомусь зроблено російською мовою.
Виникає питання – кого прихистили у свої лавах екс-командири «Азову» Білецький і Мосійчук? І для чого на Сході України утримується приватна армія у понад 1300 бійців, більшість з яких – вчорашні кримінальні елементи під егідою Авакова?
Більш того, на базі ОЗСП «Азов» створено окремий штурмовий полк, фактично аналог німецької штурмової дивізії «СС» «Бранденбург-800». Члени цього втаємниченого підрозділу, набрані з колишніх спортсменів, за вказівкою Авакова були забезпечені поліцейськими посвідченнями, зброєю, спецзасобами, а також регулярними виплатами за рахунок бюджету.
Джерела фінансування – українські платники податків та іноземні грантодавчі структури, які виділили чималі кошти на реформування української поліції. Куди пішли виділені кошти, - питання відкрите!
Зробивши невеличкий екскурс у минуле та погугливши соцмережі, бачимо дивну картину – члени «Азову» активно пропагують неонацистські гасла і асоціюють себе з нащадками Адольфа Гітлера. Не без участі Білецького й Мосійчука.
Що поєднувало Білецького із «Слов’янином» (на фото зліва – дружні обійми) і яку роль відігравав убитий злочинець у схемах діючого нардепа?
Як бачимо, «азовці» не приховують своїх мізантропічних поглядів, активно «зігують», носять нацистську символіку і портрети Адольфа.
Тут варто зробити короткий екскурс у минуле, до часів формування «Азову» під егідою міністра внутрішніх справ Авакова. Він, як ніхто інший, був причетним до переведення «Азову» із статусу добробату під власне підпорядкування, у систему МВС. Нагадаємо, очолювали тоді підрозділ Білецький і Мосійчук, обидва – діючі нардепи, при чому один з них – під слідством за отримання хабара, заарештований у сесійній залі під час засідання ВРУ.
Сьогодні «Азов» юридично – окремий загін спеціального призначення (ОЗСП) у складі Нацгвардії, який базується під Маріуполем, фактично ж – приватна армія Авакова з бронетехнікою та важким озброєнням.
Знаково, що після численних звинувачень «азовців» у пропагуванні неонацистських поглядів, Арсен Аваков виступив на захист власної армії, так прокоментувавши питання про ідеологію, яку сповідує більшість бійців «Азову»: «Так, більшість із присутніх у батальйоні «Азов» хлопців мають своє сприйняття світу. Всякий, хто скаже мені, що ці хлопці проповідують нацистські погляди, носять свастику і так далі, - відверто бреше та займається дурницями. Я багато годин провів із бійцями «Азова» в розмовах. Немає там ні нацизму, ні свастик».
Запитання по суті: що ж тоді, на думку Авакова, зображено на фото? А тут ще й такі «не в тему» свідчення волонтерки, учасниці бойових дій та журналіста Олени Білозерської, яка відвідавши «Азов», зазначила: «Патріот України» і СНА (націоналістичні праворадикальні організації – авт.) складають кістяк «Азову». Людей з більш поміркованими поглядами не бентежить сусідство хлопців з витатуйованими рунами і написами типу «100% racist».
Що ж тоді правда – відсутність, зі слів Авакова, неонацистів у складі «Азову» чи їх наявність як спеціально продумана «багатоходовочка» північного сусіда для чергових страшилок на «Раша-ТБ»?
Однак повернемось до останніх подій за участю «азовців» і спробуємо все ж таки розібратись, що є більшою загрозою для України – приватна армія, контрольована з одного кабінету, чи її відсутність.
Нагадаємо, що під час знешкодження банди, яка прикривала свої злочини «службою» в добровольчих батальйонах в зоні АТО, вилучено різне стрілецьке озброєння, в т.ч. кулемет і гранатомети.
Очевидці подій стверджують, що подальшого конфлікту з членами «Азову» і ймовірного кровопролиття вдалось уникнути виключно завдяки поміркованій позиції СБУ, спецназ якої був готовий штурмувати базу полку. З іншого боку, варто звернути увагу, як «оперативно» виїхав на базу «Азову» Білецький, намагаючись покрити «побратимів».
Паралельно, використовуючи тісні зв’язки з Аваковим, Білецький спромігся протягнути час і попередити про необхідність термінової зачистки бази «Азову» від речових доказів і наркотиків. Уже після цього, Білецький надав можливість працювати слідчим СБУ на базі «Азову», мотивуючи це тим, що «паршиві вівці є скрізь». А чи не намагався таким чином Білецький відбутися «малою кров’ю» - одним членом полку, до того ж уже мертвим?
Історія отримала своє доволі цікаве продовження: для того, щоб максимально «відбілити» полк від підозр у вживанні наркотиків його членами, керівництвом «Азову» терміново було розпочато відповідну внутрішню перевірку. Спочатку було визначено коло потенційних «наркоманів» (18 осіб), яким запропонували добровільно здати необхідні аналізи за свій рахунок, за умови повернення коштів у випадку непідтвердження підозр. Логічно, що «герої» аналізи здавати відмовились, адже наркотики у крові таки залишають сліди надовго. А щоб не утримувати на базі потенційних наркоманів, які у будь-який момент могли стати причиною чергової НП, їх банально, без подальшої перевірки, звільнили. Нагадаю, «Азов» - у складі МВС, яке за законом зобов’язане боротись з наркоманією.
Найбільш прикрим і таким, що не має права на існування в Україні, є те, що поруч із героями ДАПу, Іловайська, Пісків, Пропасної т.і. під прикриттям АТО і статусу учасників бойових дій виникають і чинять злочини новоявлені озброєні банди. Сьогодні вони просто грабують мирне населення і розстрілюють інкасаторів, завтра зброєю будуть прикривати чиїсь політичні амбіції чи комерційні оборудки. Ще з часом можуть стати регулярними арміями нових квазідержавних новоутворень.
Такі речі у наш непевний час взагалі важко передбачити, ще важче – убезпечити від таких «героїв» мирне населення. І тільки професіоналізм правоохоронців та розуміння з боку командирів справжніх бойових добровольчих підрозділів можуть гарантувати безкомпромісну боротьбу з цими новоявленими метастазами на фоні війни.
ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ
Здавалося б, тут усі крапки над «і» уже розставлені. Однак є декілька «але». Тему добробатів і їх можливу участь у псевдополітичному житті України знову активно почали пропагувати діючі депутати. При цьому, погрожуючи «повстаннями добровольців» та «військовими переворотами». Прізвища депутатів відомі – Парасюк, Соболєв, Лещенко та ін.
Саме вони одразу ж після подій навколо «Азову» і спроби державного перевороту у Туреччині в унісон почали «трубити» мантру на телебаченні про те, що українські добровольці от-от почнуть «повстання проти олігархів» в Україні. Самі при цьому замовчують, що живуть за рахунок тих самих олігархів: Парасюк і Соболєв – на подачки Коломойського, Лещенко – на багаторічному утриманні російського олігарха Григоришина.
Навіщо у суспільство знову вкидають ідею «революції», для чого розкачують «негатив» на передовій і прив’язують до цього добробати, які воюють на Сході, чому жоден із згаданих депутатів-«ораторів» не розкриває істині наміри і джерела власних статків-подачок, - питання поза межами цього матеріалу, але спонукає до роздумів.
Однак варто уже зараз зробити однозначні висновки для усіх учасників українського політичного життя:
- зберігання і використання зброї будь-ким для вчинення кримінальних злочинів – ПОЗА ЗАКОНОМ!;
- у випадку з «Азовом» очевидним стає той факт, що маргіналізація окремих добробатів за два роки війни вимагає дедалі рішучіших дій правоохоронців, адже насильство, мародерство і розбій – головні вороги дієздатного війська. Демонізація перед мирним населенням вчорашніх героїв - це в першу чергу на руку ворогу. Закон тут один для всіх;
- тема добробатів і «переворотів» буде активно просуватись в інфопростір особами на кшталт Парасюків, Соболєвих і Лещенків, адже тільки перевибори і постійна нестабільність у країні дають їм можливість залишатись «на плаву» і доїти кошти із спонсорів;
- масова істерія в інформаційному просторі про тотальну «зраду» і «знищення патріотів» є давно спланованою і системною провокацією саме проросійських «агентів впливу», метою якої є виключно поширення депресивних настроїв у суспільстві та штучне озлоблення учасників АТО на владу у столиці.
Картина, на перший погляд, вимальовується доволі невтішна, однак варто розуміти головне: ворог зовнішній, розбивши лоба у стіну українського патріотизму і самопожертви бійців ЗСУ та добробатів на Сході, намагається тепер завдати удару зсередини, активно пропагуючи гасла, дуже схожі на більшовицьку пропаганду в царській армії під час Першої світової війни. Більшовики теж розвалили фронт під гаслами «безвладдя царя» та «довгої війни без перемоги». Це все колись було в історії, варто лише не забувати про наслідки. І робити правильні висновки.