Элита Евразии

Біотехнологічні маніпуляції корпоративних протиріч

18.10.2013

 Між життєвими потребами країни та реальною позицією держави по впровадженню біотехнологій вже давно існують протиріччя. І, головним чином, через несумісність інтересів.

Верховна Рада неодноразово поверталась до питання біопалива, голосуючи за зміни в декотрих законах України щодо сприяння його виробництву та використанню. І вже майже загорілось зелене світло для біоетанолу. На законодавчому рівні з’явилась обов’язкова вимога про добавлення 5% цього біокомпоненту в бензин, що мала вступити в силу в 2014 році. Але, схоже, її можуть відмінити.

Чи вітають ті, хто виношує десятиліттями ідею широкого впровадження в країні біопалива,  такий половинчастий підхід до вирішення проблеми – питання риторичне. Але, схоже, до їх думки не дослухаються. І вже у Верховній Раді зареєстрований відповідний законопроект, щодо відміни вищезгаданої  вимоги.

                                 Пристрасті за біоетанолом

Але ж експерти – аграрії  вважають,  що розвиток виробництва біопалив�� в країні – ледь не єдиний спосіб стабілізувати роботу вітчизняних спиртзаводів і відновити цукрову та бурякову галузі. Проте автор   законопроекту народний депутат Ігор Єремєєв аргументує свою позицію тим, що в Україні просто відсутня необхідна кількість біоетанолу. За річного споживання 5 млн. тонн бензину потрібно 250 тис. тонн біокомпоненту. А в минулому році в нас було вироблено  лише 60 тис. тонн  цієї біодобавки. Також він вважає, що вимога  про обов’язкове додавання в нафтопродукти 5% біоетанолу невідворотно призведе до виникнення серйозних кризових явищ на вітчизняному ринку нафтопродуктів. Ось, напевне,  саме в цій позиції і закладена вся сіль  багаторічного зависання  в повітрі  проблеми з введенням біокомпонентів в  обіг та нового поштовху для розвитку спиртової промисловості й сільськогосподарської галузі.

Не зайвим буде звернути увагу, що, скажімо, в США ще декілька років тому нафтові компанії почали поглинати спиртові заводи. Пізніше цим же шляхом пішли й інші розвинені країни світу. Зауважу – економічно  розвинені країни, а не декілька  фантастично багатих  сімей. У нашій країні  продавцям палива вже не цікаві навіть нафтопереробні заводи. Їм зручніше й вигідніше завозити на ринок закордонний бензин. Разом з тим чиновники з Мінагропроду підрахували, що для того аби вийти на об’єм 250 тис. тон   біоетанолу  в рік, необхідно проінвестувати 150 млн. дол.

Тим часом кількість площ цукрового буряку за 20 років скоротилась більше, ніж утричі. Кількість цукрових заводів зменшилась із півтори сотні у 2001 році до 80 у 2011 році. А  в минулому році із цукрового бізнесу почали йти крупні агрохолдинги.

За офіційними даними ресурс українських спиртових  заводів дозволяє щорічно виробляти близько 60 млн. декалітрів спирту, 40 млн. з них переробляють на біоетанол.   

 Міністерство аграрної політики в цьому році заявило, що потужності з виробництва біоетанолу підприємствами ДП «Укрспирт»  у 2014 році складуть 133, 1 тис. тон.  До того ж у галузевому міністерстві  стверджують, що до виробництва біоетанолу готові Наумівський, Івашківський, Хоростківський, Гайсинський, Лужанський, Барський, Червоненський спиртові заводи. 

У свою чергу директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн вважає, що інформація Мінагрополітики необ’єктивна. За його  інформацією модернізацію підприємств «Укрспирт» фактично не проводить, декотрі із заявлених заводів майже  зруйновані і не зможуть відновитись у найближчі декілька років. Крім того, є проблема із об’ємами  сировини - мелясою (побічний продукт переробки цукрової тростини або буряка на цукор), тому виробництво не буде завантажене більше, ніж на 50% потужностей.    

«У кращому випадку сумарний об’єм виробництва біоетанолу підприємствами «Укрспирту» в 2014 році складе 70 тис. тон за потреби ринку мінімум 300 тис. тон» , - вважає керівник «А-95». Отож за висновком експерта український ринок абсолютно не готовий приймати змішаний бензин: «Прихильники «біоетанольних ідей» прагнуть їх запровадити  за 1,5 року, на що Європа витратила повних 10 років. Україна в цьому плані не має нічого – ні потрібних запасів біоетанолу, ні законодавчої бази, ні відповідних змін у Податковому кодексі», - вважає Сергій Куюн.

Отже опоненти  введення  біоетанолової програми вже сьогодні вважають, що Україні потрібно ще декілька років, аби вона запрацювала на повну потужність  і ще не менше трьох років, щоб накопичити необхідні об’єми біоетанолу.

На перший  погляд, ніби - то все резонно виглядає. Але скільки ще можна вивчати, готуватись, накопичувати?

                                       Танці на граблях

 Наприклад, у Вінницькій області досліди з добавки до бензину абсолютного спирту проводились ще в 1997році (це дещо більше, ніж європейські 10 років) ще за прем’єр-міністра Валерія Пустовойтенка. Провівши реконструкцію Барського та Гайсинського спиртових заводів, вінничани наглядно  показали  як можна компенсувати нестачу нафтового бензину в країні. У 1998-1999 роках Дрогобицький (Львівська область) та Одеський нафтопереробні заводи  використали більше 1,5 тон вінницького біоетанолу як добавку до стандартних бензинів. Якщо вірити експертам, скарг не було.

 У 2006 році інші заводи держконцерну «Укрспирт» почали переорієнтовуватись на виробництво біоетанолу.  Наприклад, паливо став виробляти Лохвицький спиртзавод (Полтавська область). Втім у 2007 році він був закритий.   

 І саме  в  цьому  2007 році українські компанії, що виготовляли біодизель із рапсу і бензин на основі спирту були змушені припинити виробництво. Перешкодою став конфлікт між компаніями-виробниками та держконцерном «Укрспирт». Оскільки виробництво спирту в Україні є держмонополією, то виробництво біопалива довелось звернути. Це торкнулось і Вінницької, і Чернівецької, й  Івано-Франківської областей.          

 У 2009 році Кабмін затвердив концепцію держпрограми  «Розвиток виробництва та використання біологічних видів палива». Тоді ж «Укрспирт» заявив, що випуском біопалива будуть займатись вісім спиртзаводів загальною потужністю 13 млн. дал на рік, а 14 заводів потужністю 10 млн дал стануть виробляти спирт – сирець для біоетанолу. Було оголошено  завершення технічної модернізації п’яти спиртових заводів. А втім нинішні об’єми виробництва біоетанолу (60 тис. тон на рік) показують, що всі ініціативи завмерли на старті.   Історія  знову повторюється.

Уже сьогодні асоціація «Об'єднання операторів ринку нафтопродуктів України»  лякає прогнозами -  можливим  збільшенням  вартості бензину у разі введення з 2014 року норми про обов'язкове додаванні в бензини не менше 5% біоетанолу.

Це при  тому, що ця норма має наметі, навпаки, здешевити пальне для машин. Адже ціна на нафту росте. І саме біопаливо мало б хоч трохи стримувати цей процес.

Ну тоді все зрозуміло.

Вироблення біоетанолу для автомобільного пального заступник міністра аграрної політики і продовольства Олександр Сень назвав «єдиним шляхом до стабілізації роботи спиртового виробництва і відновлення бурякової галузі».

 А голова комітету Верховної ради з питань аграрної політики й земельних стосунків Григорій Калетнік вважає що переробка біомаси з посівів на площі 10 млн. га землі дозволить Україні повністю зняти проблему імпорту нафтопродуктів.

 Нагадаємо, неодноразово зазначалось, що  найдешевший біоетанол виходить із меляси, що отримують при  переробці цукрового буряку.   Відомо всім, навіть лобістам  інтересу нафтотрейдерів, що ця культура традиційна для України  з давно розробленими  технологіями переробки й підходящою структурою посівних площ. Так от,  спеціалісти років тринадцять тому (а не 10, як у Європі) порахували, що із зібраного з одного гектару цукрового буряку можна виготовити 4 тис. літрів біоетанолу.    

   Та, схоже, аргументи й доведення ролі не грають, якщо мова йде про власний корпоративний інтерес.  Ну що ж,  і  досі  аграрні та нафтові лобісти вирішують долю українського біопалива. Вочевидь, наразі переважує ціна питання нафтотрейдерів. Це підтверджується  абсолютною  тишею на паливному ринку. Немає навіть натяку на підготовку до біоетанольного 2014  року. Не лише організаційного. А хоча б в обнародуванні  якихось досліджень про вплив  біоетанолу на різні типи двигунів.

 Проте,  звісно, гроші люблять тишу.  А граблі знову і знову б’ють по тому самому місцю, де відсутній державний інтерес. 

Автор: Медведко Алекс