Элита Евразии

Рейдерський захват ТК «Захар Беркут» вся правда ч.1

26.09.2015

Рейдерський захват комплексу "Захар Беркут" за участю Шийко та росiян. from Zaharberkut Oktant on Vimeo.

 В нашій країні, як це не прикро визнавати є всі передумови для шаленого розквіту рейдерства.

Перш за все – це не досконалість нашого законодавства і законодавства корпоративного. По друге – це корумпованість в органах влади, особливо влади судової. І третє – це бездіяльність правоохоронних органів. Ось ці три кити на яких розвивається рейдерство в нашій країні, і розвивається воно шален��ми темпами. І люди, які стали на цей шлях використовують ці умови сповна. Рейдерство англійської «raid» «набіг, облава» - це не дружнє поглинання, це встановлення повного контролю над чужим майном. І встановлення цього контролю дуже часто відбувається за допомогою сили.    Ця історія розпочалась ще наприкінці 90-х років минулого століття, безробіття в Україні, мільйони наших співвітчизників виїхали на заробітки в інші країни.    Історія фірми починалася, ще з 90-х років, троє друзів поїхали заробляти кошти в Росію, на північ. Вони були за фахом будівельники, в 90-х роках з будівництвом в Україні було дуже скрутно. Підприємства закривалися, були без роботи. Ініціатором поїздки був Шийко Орест Ярославович, який запросив своїх друзів. Коли були зароблені певні кошти вони вирішили відкрити підприємство на Україні. Було прийняте рішення купити базу відпочинку «Захар Беркут» І розвивати базу «Захар Беркут», як гірськолижну, туристичну базу. Під цей проект в 2002році було засновано ТзОВ «Октант» і генеральним директором був Шийко Орест Ярославович. Після заснування цього підприємства між співзасновниками виникли певні непорозуміння і дійшло до того, що компаньйони залишили роботу на півночі і вирішили займатися своїми справами на Україні. Коли така ситуація сталася, тоді і Орест  Ярославович вирішив залишити підприємство ТзОВ «Октант»  після цього, як він залишив підприємство генеральним директором було обрано Савицького В.М. Очевидно, що це було задумано, напевно, як тимчасове явище. Після цього почалися спроби усунути Савицького В.М. з директора. Звичайно, законним шляхом цього зробити було не можливо, тому що при розтановці сил 50 на 50 це зробити не реально. Почалися судові позови. На кожні збори, які проводилися виносилося те саме питання: заміни генерального директора. Очевидно, що при такій ситуації про порозуміння не могло бути мови. Тому було запропоновано опонентам розлучитися, розійтися, перекупити частки, пропозиція була відхилена і частиною співзасновників було вирішено зробити рейдерське захоплення.    5 січня 2009 року відбулися позачергові збори ТзОВ «Октант» і саме з цього дня конфлікт увійшов в активну фазу, частина співвласників про ці збори нічого не знала, інша частина участі у зборах не брала. Повідомлення про збори були подані не вчасно, за днів 15 можливо 18, порядок денняй не був зафіксований так, як необхідно, тому не було чого іти, адже повістка дня мала прослухатися і обговоритися, тому нема про  що говорити. Найцікавіший момент, згідно з протоколом зборів в них брав участь один з учасників, що вододіє 20% голосів, насправді він був у будинку, де проходили збори. Але згідно його заяви у правоохоронні органи, засвідченої нотаріально, повідомлення про проведення 5 січня 2009 року позачергових загальних зборів учасників ТзОВ «Октант» не отримував, участі у позачергових загальних зборах не брав, жодних документів пов’язаних з проведенням позачергових зборів учасників ТзОВ «Октант»  5 січня 2009року не підписував, а без його участі збори вважаються не дійсними.     Протокол позачергових загальних зборів учасників ТзОВ «Октант», які відбулися 5 січня 2009 року інакше, як фількіною грамотою, як колись казали в народі, назвати не можна. Ті з нас, а їх більшість, які коли-небудь в житті брали участь, чи в проспілкових, чи в зборах акціонерів пам’ятають, що перш за все в звітно-виборних зборах траба було зареєструватись. Цього тут зроблено не було і це перше грубе порушення. Наступний момент, як ми пам’ятаємо в зборах, коли йдеться про заміну директора, перш за все ставиться питання про звільнення чинного директора, за це голосують акціонери або громадяни: за, проти, утримався. Наступним питання, Як правило ставиться обговорення нового директора і затвердження його на посаді, також голосується: за, проти, утримався. Цього тут зроблено небуло. Скажімо по третьому питанню:  слухали Шийко О.Я., який запропонував звільнити з посади генерального директора товариства Савицького, та призначити генеральним директором товариства Артемова Ігоря В’ячеславовича. Хто проголосував, яким чином проголосував – невідомо. Лише в кінці написано: голосували за 50%, не голосував учасник, який участі в цих зборах не брав і таким чином ці збори варто визнати не правомірними. Тим більше, що збори затверджені печаткою, а як ми знаємо з слів генерального директора Савицького, печатка 5 січня 2009року, в той день, коли проходили збори, знаходилась в нього в сейфі і участі в зборах не брала, тобто поставити її на цьому протоколі не могли. Тут питання до правоохоронних органів: «Яким чином появилась ця печатка на протоколі» і варто цей протокол визнати не дійсним.       І це був перший крок до класичної рейдерської атаки. Ми хочемо звернутися до посібника, до колишньої голови фонду держмайна Валентини Семенюк-Самсоненко, адже про рейдерство Вона знає з власного досвіду: Типові стратегії поглинання/захоплення підприємства. - проведення загальних зборів з порядком денним : про заміну керівництва. Саме такий головний лейкмотив цих зборів, що відбулись 5 січня 2009року, а генеральний директор Володимир Савицький продовжував працювати на своїй посаді, навіть не підозрюючи, що він вже і не директор. Так продовжувалось до 5 березня 2009 року. Про збори, які відбулися 5.01.2009р. директор ТзОВ «Октант» нічого не знав, лише 5 березня 2009року, після цього, як сталося силове захоплення, його повідомили співробітники, що виявляється 5 січня 2009р. було обрано нового директора, що всі зміни внесені вже управлінням реєстрації про заміну директора і надіслані повідомлення і в податкову службу і в статуправління по заміні генерального директора. Лише 5 березня 2009року це столо відомо. Співвласник дізнався, що є новий директор лише 5 березня 2009року. його представили працівникам. Співвласник його перший раз побачив. Виконував обов’язки директора Савицький В.М. з ним начальник канатних доріг туристичної бази «Захар Беркут» нормально спілкувався: мотор відправлявся на ремонт, закуповувалися рації, акумулятори до них. Тобто Савицький В.М. виконував свої обов’язки до 5 березня 2009 року.    Поява на базі «Захар Беркут», що на Сколівщині великої кількості озброєних людей, викликала у переважної більшості працівників стан близький до шоку, мабуть на це і розраховувало нове керівництво ТзОВ «Октант». Із посібника: «Як захиститись від рейдерства?» Товариство з обмеженою відповідальнісю: Чорна схема: 0-50% в капіталі ТОВ  - «Силовий» вхід на територію ТОВ від імені нового керівництва, або від імені нових власників активів (при цьому використовуються або сили приватних охоронних підприємств, які здійснюють послуги з «охорони» організації на основі договорів, укладених новим керівництвом, або силами судових виконавців) Особливості організації чорної схеми рейдерства:  -В руках рейдерів знаходиться до 50% статутного капіталу ТОВ; -Активне використання підроблених документів; -Швидка реалізація проекту; -Ймовірна секретність реалізації задумів. Як бачимо – схема рейдерського захоплення застосована до ТзОВ «Октант» була розроблена ще задовго до 5.01.2009р., для співвласників – це був грім серед ясного неба, адже включно до 5 березня 2009року обов’язки виконував Савицький В.М. і вся атрибутика підприэмства: печатка, свідоцтво про реєстрацію знаходилось саме у нього.    5 березня 2009року співласник вийшов на вулицю і побачив, що є люди в уніформі «Аутпост», в цивільному, Шийко був.   Директор комплексу громадського харчування туристичної бази «Захар Беркут» приїхала і побачила, що охорона зовсім інша, дуже велика кількість людей на першому пості ТК «Захар Беркут». По території  бази «Захар Беркут» ходило дуже багато людей в формі і без форми, людей чужих, коли вона підійшла до Шийка і спитала: «що сталося, що в нас на базі війна?»  Шийко сказав, щоб вона пройшла в актовий зал (готелю «Захар Беркут») і Він познайомить її з директором, вона пішла і Шийко представив: Артьомов Ігор В’ячеславович – новий директор, представив юриста і багатьох – що це охорона різна. Людей було багато, близько 50чоловік приїхало з ним. Ці певні люди ходили по готелю («Захар Беркут»), по ресторану по базі «Захар Беркут», пильнували нас, чи кого. Ходили спостерігали за всім. Була напружена обстановка. Люди всі були в стресі. Зібрали всіх в конференц-залі і сказали, що віднині в них інший директор Артьомов – громадянин РОСІЇ. Для всіх людей це було незвично і було дивно. Люди були в напрузі і дивились на все це, як на якесь чудо.   Журналісти намагались поспілкуватись з організатором цього процесу з паном Орестом Шийко. Пан Орест прибув у супроводі двох юристів і на запитання журналістів відповідати відмовився. Його юристи намагалися втягнути журналістів у дискусію щодо корпоративного конфлікту, але дати відповідь на те, яким чином була посталена печатка на договорі з охоронною фірмою «АУТПОСТ-3» 9 січня 2009р. та на протоколі зборів 5 січня 2009року. Адже на той час печатка була у сейфі генерального директора Савицького В.М. , та як довести участь у роботі зборів власника ТзОВ «Октант»,  юристи не захотіли. Журналісти все-таки  очікують на відповідь пана Шийка.      У всіх цивілізованих країнах існує сила закону. У нас в Україні, як це не прикро відзначати, існує закон сили, закон джунглів. В кого більше сили – той і правий. Напевне не для того наші громадяни сотояли на МАЙДАНІ відстоюючи свої права, ми тоді надіялися, що в нас буде держава, яка захищатиме своїх громадян, нажаль так не сталося. Журналісти хочуть надіятися, що наші правоохоронні органи нарешті прокинуться і доведуть цю справу до логічного завершення, а журналісти до цієї теми повернуться у найближчих телепередачах.    Журналістське розслідування «Зона конфлікту»  Автор Ярослав Паньчишин Редактор Анна Кузюта  Режисер Ольга Білянська Оператор Юрій Матьора Відео інженери Олександр Федосеев, Микола Єрега, Ігор Ковалишин Керівник проекту Мирослав Мединський 

---

Автор: Захар Беркут Волосянка