Рейдерський захват ТОВ «Гірськолижний комплекс Волосянка» земельної дiлянки поблизу ТК «Захар Беркут» зупинено.
29.02.2016
Рiшенням господарського суду Львівської області вiд 30.09.2015року у справі №914/3251/13 (суддя Яворський Б.І.) позовні вимоги Прокурора Сколівського району Львівської області, в інтересах держави в особі Славського дочірнього лісогосподарського підприємства Галсільліс до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Гірськолижний комплекс Волосянкащо про зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самовільно збудованого будинку охорони в с. Волосянка Сколівського району та привести земельну ділянку у придатний для використання стан- задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівськоєї області від 30.09.2015 року у справі №914/3251/13, відповідач товариство з обмеженою відповідальністю Гірськолижний комплекс Волосянка, с. Волосянка подав апеляційну скаргу. Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі посилається про те, що висновки суду першої інстанції про те, що будинок охорони знаходиться на земельній ділянці Славського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» не відповідають фактичним обставинам справи. У власності ТОВ «Гірськолижний комплекс «Волосянка» є база відпочинку «Захар Беркут», яка розташована за адресою: Львівська обл., Сколівський р-н, с. Волосянка, вул. Богдана Хмельницького, 1, 3, 3А. Вказана база відпочинку була передана ТОВ «Октант» у власність ТОВ «Гірськолижний комплекс «Волосянка» в процедурі санації ТОВ «Октант» і розміщена на земельній ділянці площею 2,7868 га, (державний акт про право власності на землю серії ЯЛ №682737, зареєстрований 19.04.2011 р. за №462450002000001, цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування бази відпочинку), яка також перебуває у власності ТОВ «Гірськолижний комплекс «Волосянка». На в"їзді на земельну ділянку розміщено будку охорони, яка виконує функції огорожі та прохідної на територію Бази відпочинку «Захар Беркут» та знаходяиться на земельній ділянці ТОВ «Гірськолижний комплекс «Волосянка». Обовязок утримання в належному стані огорожі бази відпочинку «Захар Беркут» вбачається із приписів встановлених Законом України «Про благоустрій населених пунктів» та необхідності забезпечення збереження майна підприємства, а також безпеки відпочиваючих та працівників туристичного комплексу. Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 24.03.2014 року по справі №466/6984/13-а було задоволено позов керуючого санацією ТОВ «Октант» та скасовано постанову від 20.08.2013р. №100/2 про накладення адміністративного стягнення за самовільне захоплення зазначеної земельної ділянки. При розгляді вказаної адміністративної справи Шевченківським районним судом м. Львова були визнані безпідставними матеріали на підставі яких виносилася оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення, зокрема: акт обстеження земельної ділянки від 09.08.2013 р. акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09.08.2013 р. та припис №928 від 09.08.2013 р.. Стверджує, що приймаючи рішення у справі судом використано висновок експертизи, проведеної з порушенням даних актів та ст.ст.41, 42 ГПК України, оскільки експертом при проведенні експертизи було порушено пункт 2.3.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 1950/5 від 26.12.2012 року щодо заборони самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також можливо щодо вступу у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи. Крім цього згідно Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 1950/5 від 26.12.2012 року експертиза повинна здійснюватись експертом самостійно і в повному обсязі. Однак, для проведення деяких робіт було залучено інженера-геодезиста. Суд комплексної експертизи не призначав і не попереджував даного інженера-геодезиста про кримінальну відповідальність. Вважає, що прокурором не доведено підставність звернення з відповідним позовом, а прийняття господарським судом вказаної позовної заяви суперечить нормам чинного законодавства та розясненням Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № З-рп/99 "У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)". В рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № З-рп/99 "У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст��тті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)" встановлено, що положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурором не представлено доказів того, що Славське дочірнє лісогосподарське підприємство «Галсільліс» належить до органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, а також доказів того, що на Славське дочірнє лісогосподарське підприємство «Галсільліс» державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних владних функцій у даних правовідносинах. На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 30.09.2015 р. у справі № 914/3251/13 та відмовити у позові. В судове засідання 07.12.2015 року зявився прокурор, проти апеляційної скарги заперечив в повному обсязі, надав усні пояснення по суті спору. Повноважний представник третіх осіб 4,5,6, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання зявився, проти апеляційної скарги заперечив. Представник третьої особи 3 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, надав усні пояснення. Представники позивача, апелянта та третіх осіб 1,2,7 в судове засідання не зявились, причин неявки суду не повідомили. Згiдно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обовязковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне: як правильно встановив суд першої інстанції, 07.05.2009р. Славське дочірнє лісогосподарське підприємство Галсільліс отримало Державний акт Серія ЯЯ №180410 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,7526 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Сколівського р-ну Львівської обл. для ведення лісового господарства. 28.09.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю Октант (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Захар Беркут (орендар) укладено договір оренди, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування базу відпочинку Захар Беркут, яка розташована за адресою: Львівська обл., Сколівський р-н, с. Волосянка, вул. Богдана Хмельницького, 1, 3, 3А для здійснення господарської (підприємницької) діяльності (надання послуг в сфері туристично-готельної, ресторанної, відпочинково-розважальної діяльності). 28.09.2012р. сторони підписали Перелік майна, що передається орендодавцем орендарю в оренду в складі бази відпочинку Захар Беркут, що є Додатком №1 до договору оренди. 28.09.2012р. сторони підписали Акт приймання-передачі обєкта оренди, що є Додатком №2 до договору оренди, у якому погодили перелік обєктів, які передаються згідно договору в оренду. 31.05.2013 р. Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил ТОВ Захар Беркут при спорудженні будинку охорони, в результаті якої встановлено, що будинок охорони (контрольно-пропускний пункт загальною площею 30 м2) встановлено як тимчасову споруду без влаштування капітальних фундаментів. 09.08.2013р. Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства ТОВ Октант, у якому зазначено, що ТОВ Октант самовільно захоплено земельну ділянку площею 0,0030 га в с.Волосянка Сколівського р-ну Львівської обл., яка знаходиться у користуванні Славського дочірнього лісогосподарського підприємства Галсільліс на підставі Державного акта Серія ЯЯ №180410, та побудовано на цій ділянці будинок охорони. За результатами перевірки Держсільгоспінспекцією у Львівській області 09.08.2013р. винесено Припис №928, яким зобовязано ТОВ Октант усунути виявлені порушення земельного законодавства. Ухвалою господарського суду Львівської області у справі №5015/2850/12 введено процедуру санації боржника ТОВ Октант, а ухвалою суду від 05.09.2013р. затверджено план санації підприємства, на виконання якого всі основні засоби товариства передано до статутного капіталу ТОВ ГК Волосянка. Згiдно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців товариство з обмеженою відповідальністю Октант ліквідовано на підставі рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2014 р. у справі №914/2372/14 про припинення ТОВ Октант у звязку з визнанням його банкрутом. Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 24.03.2015р. у справі №466/6984/13-а скасовано постанову Держсільгоспінспекції від 20.08.2013р. про накладення на ОСОБА_10 адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Комісією Славського ДЛГП Галсільліс складено акт про те, що станом на 21.09.2015р. незаконно збудований будинок охорони ТОВ Октант знаходиться на земельній ділянці, що належить Славському ДЛГП Галсільліс; відповідач по справі протягом судового розгляду справи не очистив дану земельну ділянку від незаконної забудови. Зазначені обставини правильно і повно встановлені судом першої інстанції. Жодного доказу побудови будинку охорони в межах земельної ділянки, належної відповідачеві, суду не надано. Відтак, господарські мотиви, якими міг керуватись відповідач, визначаючи необхідність спорудження будинку охорони, правового значення не мають. При вирішенні справи суд першої інстанції підставно виходив з того, що згідно з ч.1 ст.36-1 Закону України Про прокуратуру (у редакції чинній на момент звернення з позовом до суду) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України Про прокуратуру у редакції чинній на момент звернення до суду з позовною заявою). Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб (ч.5 ст.36-1 Закону України Про прокуратуру у редакції чинній на момент звернення до суду з позовною заявою). Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Посилання апелянта у поданій апеляційній скарзі на відсутність у даному випадку підстав для представництва прокурором інтересів держави підставно не було прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки позов заявлено прокурором Сколівського району Львівсь��ої області в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Славського дочірнього лісогосподарського підприємства Галсільліс для захисту його прав, передбачених Земельним кодексом України. Згiдно ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Відповідно до ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Згiдно ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власнику землі. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ст.152 ЗК України). Відповідно до ст.28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. ОСОБА_12 з п.2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011р. (далі Порядок) підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди. Встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта привязки, відхилення від паспорта привязки тимчасової споруди не допускається (п.2.20, 2.21 Порядку). Розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється (п.2.31 Порядку). У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта привязки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу (п.2.30 Порядку). Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.3 постанови Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011р. відзначає, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи. Як підтверджується матеріалами справи, спірний будинок охорони розташований поза межами земельної ділянки, що належала ТОВ Октант. Паспорт привязки даної тимчасової споруди у матеріалах справи відсутній. Крім того, будинок охорони знаходиться в межах земельної ділянки Славського ДП ЛГП Галсільліс, якою воно користується на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою. Посилання скаржника на те, що вказана обставина була встановлена судом на підставі висновку експерта, складеному із порушенням законодавства, носить характер припущення при тому, що жодних доказів зворотнього, а саме, правомірного будівництва будинку охорони в межах земельної ділянки скаржника, суду не надавалось. Не вбачаються з матеріалів справи також підстави для призначення повторної або додаткової експертизи, про що просив скаржник. Згiдно ст.42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні. У даному випадку експерт судом був повідомлений про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст.384,385 КК України, за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову від виконання покладених обовязків. Про таке повідомлення зазначено і у самому висновку експерта. У висновку експерта міститься чітка відповідь на усі питання, поставлені судом в ухвалі про призначення експертизи, тому підстави для призначення додаткової чи повторної експертизи, колегія суддів вважає відсутніми. Згiдно статті 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами. Матеріали справи свідчать, що скаржник в судові засідання не зявлявся, про причини неявки суд не повідомляв, відзиву по справі не надавав, що свідчить про відповідне використання скаржником своїх процесуальних прав. Жодних відмінних вихідних даних, які б підлягали врахуванню експертом, не подавав. В світлі наведеного, колегія судді дійшла висновку, що позов був підставно задоволений судом першої інстанції. У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами. Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 30.09.2015 р. у справі № 914/3251/13 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування. Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В: 1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Гірськолижний комплекс Волосянка, № 01-05/4690/15 від 20.10.2015 року - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 30.09.2015 р. у справі № 914/3251/13 залишити без змін. 2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку. 3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.Автор: Igor Polovec
Loading...
